24 февраля 1817 года, в возрасте 21 года, скоропостижно скончалась мать Лермонтова, далее последовала ссора Елизаветы Алексеевны Арсеньевой, бабушки Лермонтова, с Юрием Петровичем Лермонтовым, отцом Михаила, и тот уже на девятый день после смерти жены вынужден был уехать в свое небольшое село Кропотово Ефремовского уезда Тульской губернии, чтобы сохранить за сыном право наследования Тархан (4081 десятин земельных угодий и 496 крестьянских душ) .
Этот факт сильно омрачил детские годы Лермонтова, отец отныне лишь изредка появлялся в доме Арсеньевой. Михаил разрывался между отцом и бабушкой. Свои переживание впоследствии он описал в драме "Menschen und Leidenschaften".
Всю жизнь Михаил следовал наказу отца: «...ты одарен ума, — не пренебрегай ими. . это талант, в котором ты должен будешь некогда дать отчет Богу! ..ты имеешь, мой сын, доброе сердце, — не ожесточай его даже и самою несправедливостью и неблагодарностью людей, ибо с ожесточением ты сам впадешь в презираемые тобою пороки. Верь, что истинная, нелицемерная любовь к Богу, к ближнему есть единственное средство жить и умереть спокойно»
2
«Пушкинские» традиции лирики М.Ю. Лермонтова. Пушкин жил и писал раньше Лермонтова. Поэтому в творчестве Лермонтова много «пушкинских» традиций. Оба они были умными и прогрессивными людьми своего времени. Пушкин и Лермонтов видели много зла и глупости вокруг себя. Они обличали пороки общества, несовершенство власти, ложное творчество.
3
У Лермонтова лирический герой возникает из сосредоточенного, динамического единства авторской личности, единства, охватывающего всю совокупность ее поэтических проявлений. В самых общих чертах можно сказать, что Пушкину больше
свойственны оптимизм и разнообразие мотивов, а Лермонтова отличают
пессимизм, дисгармония, ощущение неудовлетворенности собственной
судьбой и современной эпохой, трагическое мироощущение, чувство
тревоги, тоски, безысходности. Для лирического героя Пушкина время и связанные с ним
понятия (движение, развитие, эволюция, смена поколений, смена
жизненных циклов) всегда наполнены положительным смыслом (см.
«Телега жизни» , «Воспоминание») . Для героя Лермонтова время всегда
Кохання це велике почуття, яке може охопити кожного, але не всі зможуть відчути справжню силу кохання. Кохати – це значить розуміти кохану людину лише за поглядом, бажання бути поряд.
В класичній та сучасній літературі та кінематографі безліч прикладів, що описують справжнє кохання: «Пурпурові вітрила» О.Гріна, «Майстер та Маргарита» М.Булгакова, поезія Т.Шевченка та Л.Українки, Пастернака та Шекспіра. Цей перелік можна продовжувати нескінченно і в кожному творі сила кохання штовхає людей на безумні та героїчні вчинки. Герої творів про любов заради кохання здатні витримати навіть найважчі випробування аби бути поряд з коханим чи коханою. Лише взаємне кохання робить людей щасливими. А розтавання лише загострюють почуття. І якщо це справжнє кохання, то воно витримає випробування і розлукою, і відстанню.
Але, нажаль, буває нещасливе кохання без взаємності. Це справжнє випробування для того хто кохає. Кохання здатне змінити людину. Для коханої жінки чоловіки з прадавніх часів ішли на доблесні вчинки. Чоловіки змагаються за руку коханої дівчини. Саме жінка зможе вибрати найбільш достойного на її погляд чоловіка. Хоча іноді кажуть, що любов сліпа. Так, людина кохає серцем і вплинути раціональними емоціями на силу кохання просто не можливо.
З роками кохання може перерости в прив’язаність та довіру. Адже не часто вдається підтримувати полум’я кохання на протязі усього життя. Хоча є і винятки. Про це також написано та знято багато витворів мистецтва. Такі наприклад як «Віднесені вітром» М.Мітчел, «Співаючі в тернику» К.Маклоу, «Війна і мир» Л.Толстого та багато інших залишаються актуальними історіями вічного кохання незалежно від часу написання цих творів.
Кожен мріє зустріти своє єдине справжнє кохання на все життя. Але справжнє кохання - це нагорода долі. Відчути справжнє кохання та зберегти його на все життя – потрібно мати це справжній талант цінувати та оберігати почуття близької людини. Любов здатна зробити людину щасливою і гармонійною. Натхненна коханням людина здатна розуміти не тільки свої потреби, але й побажання інших. Це може мати вплив не лише на власну сім’ю, алей на державу, політику та економіку вцілому. Адже держава – це люди. Люди зі своїми почуттями та емоціями. І найсильніша емоція, яка впливає на людину – це кохання. Сила кохання – це поєднання психологічних, фізичних та хімічних реакцій в людині.
24 февраля 1817 года, в возрасте 21 года, скоропостижно скончалась мать Лермонтова, далее последовала ссора Елизаветы Алексеевны Арсеньевой, бабушки Лермонтова, с Юрием Петровичем Лермонтовым, отцом Михаила, и тот уже на девятый день после смерти жены вынужден был уехать в свое небольшое село Кропотово Ефремовского уезда Тульской губернии, чтобы сохранить за сыном право наследования Тархан (4081 десятин земельных угодий и 496 крестьянских душ) .
Этот факт сильно омрачил детские годы Лермонтова, отец отныне лишь изредка появлялся в доме Арсеньевой. Михаил разрывался между отцом и бабушкой. Свои переживание впоследствии он описал в драме "Menschen und Leidenschaften".
Всю жизнь Михаил следовал наказу отца: «...ты одарен ума, — не пренебрегай ими. . это талант, в котором ты должен будешь некогда дать отчет Богу! ..ты имеешь, мой сын, доброе сердце, — не ожесточай его даже и самою несправедливостью и неблагодарностью людей, ибо с ожесточением ты сам впадешь в презираемые тобою пороки. Верь, что истинная, нелицемерная любовь к Богу, к ближнему есть единственное средство жить и умереть спокойно»
2
«Пушкинские» традиции лирики М.Ю. Лермонтова. Пушкин жил и писал раньше Лермонтова. Поэтому в творчестве Лермонтова много «пушкинских» традиций. Оба они были умными и прогрессивными людьми своего времени. Пушкин и Лермонтов видели много зла и глупости вокруг себя. Они обличали пороки общества, несовершенство власти, ложное творчество.
3
У Лермонтова лирический герой возникает из сосредоточенного, динамического единства авторской личности, единства, охватывающего всю совокупность ее поэтических проявлений. В самых общих чертах можно сказать, что Пушкину больше
свойственны оптимизм и разнообразие мотивов, а Лермонтова отличают
пессимизм, дисгармония, ощущение неудовлетворенности собственной
судьбой и современной эпохой, трагическое мироощущение, чувство
тревоги, тоски, безысходности. Для лирического героя Пушкина время и связанные с ним
понятия (движение, развитие, эволюция, смена поколений, смена
жизненных циклов) всегда наполнены положительным смыслом (см.
«Телега жизни» , «Воспоминание») . Для героя Лермонтова время всегда
отрицательный, обременяющий фактор; чувствуется стремление
вырваться за его пределы.
Твір на тему Сила кохання
Кохання це велике почуття, яке може охопити кожного, але не всі зможуть відчути справжню силу кохання. Кохати – це значить розуміти кохану людину лише за поглядом, бажання бути поряд.
В класичній та сучасній літературі та кінематографі безліч прикладів, що описують справжнє кохання: «Пурпурові вітрила» О.Гріна, «Майстер та Маргарита» М.Булгакова, поезія Т.Шевченка та Л.Українки, Пастернака та Шекспіра. Цей перелік можна продовжувати нескінченно і в кожному творі сила кохання штовхає людей на безумні та героїчні вчинки. Герої творів про любов заради кохання здатні витримати навіть найважчі випробування аби бути поряд з коханим чи коханою. Лише взаємне кохання робить людей щасливими. А розтавання лише загострюють почуття. І якщо це справжнє кохання, то воно витримає випробування і розлукою, і відстанню.
Але, нажаль, буває нещасливе кохання без взаємності. Це справжнє випробування для того хто кохає. Кохання здатне змінити людину. Для коханої жінки чоловіки з прадавніх часів ішли на доблесні вчинки. Чоловіки змагаються за руку коханої дівчини. Саме жінка зможе вибрати найбільш достойного на її погляд чоловіка. Хоча іноді кажуть, що любов сліпа. Так, людина кохає серцем і вплинути раціональними емоціями на силу кохання просто не можливо.
З роками кохання може перерости в прив’язаність та довіру. Адже не часто вдається підтримувати полум’я кохання на протязі усього життя. Хоча є і винятки. Про це також написано та знято багато витворів мистецтва. Такі наприклад як «Віднесені вітром» М.Мітчел, «Співаючі в тернику» К.Маклоу, «Війна і мир» Л.Толстого та багато інших залишаються актуальними історіями вічного кохання незалежно від часу написання цих творів.
Кожен мріє зустріти своє єдине справжнє кохання на все життя. Але справжнє кохання - це нагорода долі. Відчути справжнє кохання та зберегти його на все життя – потрібно мати це справжній талант цінувати та оберігати почуття близької людини. Любов здатна зробити людину щасливою і гармонійною. Натхненна коханням людина здатна розуміти не тільки свої потреби, але й побажання інших. Це може мати вплив не лише на власну сім’ю, алей на державу, політику та економіку вцілому. Адже держава – це люди. Люди зі своїми почуттями та емоціями. І найсильніша емоція, яка впливає на людину – це кохання. Сила кохання – це поєднання психологічних, фізичних та хімічних реакцій в людині.
Источник: Твір на тему Сила кохання