Бывали дни – так уставала,
что и во сне – хотела спать.
да, что там – всякое бывало,
чего теперь на жизнь роптать?
дождаться радости, веселья
неужто мне не суждено?
неужто нет отдохновенья?
так заболеть – не мудрено.
мне так хотелось, чтобы люди
заметили меня – как есть
но только сами. впрочем – буде!
таких как я, кругом – не счесть…
мне надоело в день рожденья
самой себе презент дарить.
о боги, дайте наслажденье –
любимой быть, самой – любить!
бывали дни – так уставала,
что не поднять и головы.
и засыпая, я шептала:
эй, люди добрые, где вы?

, текст нужно перевести на украинский с рифмой, пытаюсь, ничего в голову не приходит

НЕДАВЕР КАПИТАНУ ЯК НАШЧАДКУ СЕПАРАТЫСЦКАЙ ФАМИЛИИ И УРАДЖЭНЦУ МАГИЛЁВА

2 ПОРА ЛЕАНОВИЧ- ДУЭЛЯНТ, МЕТКИ СТРАЛОК, НЕШМАТСЛАЙНЫ, ЗАУСЁДЫ ИРАНИЧНЫ ЧАЛАВЕК.

3 НАЗВЫЧАЙНАЯ УЗРУМАНАСЦЬ КАПИТАНА УВЕЧАРЫ 18 ЖНИУНЯ 1863 ГОДА(ШМАТ ГАВОРЫЦЬ И П.Е, АДМАУЛЯЕЦЦА ВЫСТАВИЦЬ ДАДАТКОВЫ КАРАВУЛ НА РАЦЭ)

4 ПРАЯУЛЕННЯ ДЫПЛАМАТЫЧНАСЦИ И ДАКЛАДНАСЦИ У ВЫКАНАННИ ВОИНСКАГА АБАВЯЗКУ У АДНОСИНАХ ДА ЖОНКИ КАМАНДЗИРА АУСТАНЦАЙ.

5 РАСКРЫЦЦЁ САПРАУДНАЙ ПРЫЛЫНИ ТАКИХ ПАВОДЗИН У ГУТАРЦЫ З ГОРАВЫМ И УЛАНАМ.

6 БЯССТРАШНЫЕ АПАВОДЗИНЫ У ЧАС ДУЭЛИ, ЯК ВЫНИК ПРАДУМАНАГА РАШЭННЯ АБ САМАПАКАРАННИ..

                                                                         ГОРАУ

1КАРЭННЫ РУСАК СА СТАРОЙ МАСКОУСКАЙ ФАМИЛИ, ЯКИ БЫУ ПАРАНЕНЫ У СУТАЧЦЫ З АТРАДМ ПАУСТАНЦАУ НАД рАКАВАМ И АДАСЛАНЫ У ТЫЛ НА ЛЯЧЭННЕ.

Сучасник і однодумець Гете, Шиллер увійшов в історію світової літератури як один з найяскравіших представників німецького просвітницького руху. «Найпрекраснішим серцем з тих, що любили і страждали в Німеччині», назвав його Генріх Гейне, «великим поетичним генієм» — український письменник Микола Хвильовий. «Німецький геній», як називав його філософ Гегель, Шиллер був палким борцем проти будь-яких форм тиранії та гноблення людини, «благородним адвокатом людства», за словами російського критика В. Бєлінського. Трагізм його величної боротьби полягав в усвідомленні неможливості утвердження просвітницьких ідеалів у сучасній йому дійсності. Випереджуючи свій час, Шиллер спрямовував свою творчість у майбуття: «Ні, для моїх високих ідеалів / Сторіччя поки не дозріло. / Я — громадянин тих сторіч, що прийдуть».