Задание 2. Крупнейший англо-американский историк, глубокий исследователь природы сталинизма Роберт Конквест писал, что « коллективизация в Казахстане обернулась колоссальной человеческой трагедией казахов»
Согласны ли вы с мнением ученого- историка? Объясните свою позицию, используя метод ПОСП:
П- позиция « Я считаю..»
О- обоснование, аргументы « потому что…»
П- примеры «например…»
С-следствие « Таким образом…»

Мое отношение к личности Петра исключительно положительное так как он был и могучим человеком, с твердым характером и сильной волей, умный, трудолюбивый и целеустремленный. И, по моему мнению, только такой человек мог вывести Россию из многовекового застоя, и не просто вывести из застоя, а сделать её одной из могущественных держав Европы, но с другой стороны его чрезмерная жестокость во время стрелецкого бунта, возможно вызванная его детскими впечатлениями, только портит впечатление о нем, хотя Петр тоже человек и, как и все подвержен эмоциям и чувствам. Но что касается его преобразований, то к ним у меня несколько двойное отношение, так как с одной стороны его преобразования имели фактически революционный характер, но с другой стороны они были настолько не последовательные и шли так быстро, что народ не успевал не только разобраться, но и элементарно вникнуть в них, и выполнялись они своеобразными наскоками, то есть Петр лично не присутствовал не при одном из преобразований, а был постоянно в разъездах и во время своих кратковременных визитов в Москву, а затем в Петербург, он и совершал реформы. Но всё же при Петре Великом (ведь не зря ж его наградили этим титулом) Россия сделала гигантский скачок вперед.

Карл Великий помер 814 р. і похований в Ахені. Після його смерті імперія проіснувала недовго. Причини розпаду крились у самому характері держави, створеної Карлом Великим. Він силою об'єднав народи, різні за рівнем розвитку і культурою, в яких спільною була лише християнська віра. Господарство мало натуральний характер: усі необхідні речі та продукти вироблялися не для продажу, а для власного споживання. Відсутність торговельних зв'язків сприяла ізоляції окремих областей держави Карла Великого.

Графи, які управляли землями, хотіли закріпити їх за собою у спадкову власність. Навіть дрібні бенефіції володарі вважали своєю власністю. Графства і значні чи дрібні землеволодіння перетворювалися на центри політичного і господарського життя. Оскільки таких володінь було багато, а міцної системи управління у Франкській імперії не існувало, то вона почала швидко розпадатися.

За онуків Карла Великого—Людовіка Німецького, Лотара і Карла Лисого — протистояння загострилося. Два молодші брати — Людовік і Карл — не хотіли визнати імператорського титулу за старшим братом Лотаром і розпочали спільну боротьбу проти нього. Лотар не мав достатньо сил для того, щоб перемогти об'єднані війська братів, і змушений був погодитися на поділ імперії.

У 843 р. на з'їзді у Вердені онуки імператора уклали угоду про поділ імперії на три частини. Імператорський титул зберігався за Лотаром, але ніяких особливих прав щодо братів, які стали самостійними королями, він не мав. Верденський поділ імперії онуками Карла Великого започаткував три майбутні західноєвропейські держави — Німеччину, Італію і Францію.