первым киевским князем, добравшимся до Константинополя, стал обладатель Киевского княжества, предшествовавшего Киевской Руси, Аскольд. Историки обнаружили, что летом 860 года Аскольд неожиданно ворвался в бухту Золотой Рог и взял Константинополь в осаду.
Олег, который в 907 году совершил поход на Константинополь с флотом в 2 тысячи ладей. Результатом этой военной операции стало подписание выгодного для Руси договора с Византией, описанного в «Повести временных лет»;
Князь Игорь отправлялся в походы на Византийскую империю дважды, в 941 и 944 годах, но до столицы не добрался ни разу. В 941 флот Игоря был разрушен византийцами уже после того, как он не ограбив Черноморское побережье и не решившись идти на Константинополь двинулся домой. В 944 году новый флот Игоря на полпути перехватили византийские послы с предложением мира. Киевская Русь вновь подписала договор с Византией, а менее выгодный.
Следующим, кто пытался достичь византийской столицы, но не смог был князьСвятослав Игоревич. С 968 по 971 год он совершил 2 похода. Заручившись союзництвом средневековой Болгарии и одержав несколько важных побед над византийской армией, Святослав попал в окружение. Чтобы с осады князю пришлось подписать невыгодное для Киевской Руси соглашение с царем Византии.
Одним из самых известных является поход сына Святослава, Владимира Великого, на византийский город Корсунь (сейчас Херсон). В результате этого похода Владимир привез в Киев жену – сестру царя Византийской империи Анну. Впоследствии состоялось крещение Руси.
Последним киевским князем, который совершил поход на Византию, был Владимир Ярославич (сын Ярослава Мудрого). Поход пришелся на 1043 год – время правления Ярослава. Военная агрессия русинов в сторону Константинополя была вызвана по одной из версий враждебным отношением к Руси царя византийцев, а по другой – поводом для начала войны стала смерть знатного руса в Константинополе. Поход закончился разрушенным флотом киевского князя и почетной для Руси мирным соглашением
Піднесення Вавилона в епоху Старовавілонського царства (19-16 століття до н.е.),
У результаті розпаду Шумеро-Аккадського царства на території Месопотамії в 20-19 століттях до н.е. з'явилося багато нових держав. На півдні в місті Ларса утворилося незалежне царство. На півночі велику роль грали такі держави як Мари на Євфрату, Ашшур на Тигру, на сході в районі ріки Дияли - держава Эшнунна. Поступово в ході міжусобних воєн піднімається місто Вавилон (чи - Ворота бога), де запанувала 1-я Вавілонська чи Аморитська династія, час правління якої називають Старовавилонським періодом (1894-1595 р. до н.е.). Її засновником був Сумуабум.
Розташування Вавилона було дуже зручним і для нападу, і для оборони. Він знаходився в центральній частині долини, там, де Тигр зближається з Євфратом. Тут брала початок іригаційна система - основа житт всієї Південної Месопотамії, сходилися найважливіші сухопутні і річкові шляхи.
Розквіт Вавилона приходиться на час правління шостого царя 1-й Вавілонської династії - Хаммурапі (1792 - 1750 р. до н.е.), що був видатним державним діячем, умілим дипломатом, гарним стратегом, законодавцем і організатором. Уклавши союз з Ларсою, він почав захоплення міст півдня. Потім, за до нового союзника - Марі, де правил Зімрілім, він розгромив сильну державу Ешнунну. Потім він розриває договір з Мари і нападає на нього. Він підкоряє його собі, а після повстання Зімріліма повторно нападає і знищує палац правителя і стіни міста. На півночі залишилася ослабіла Ассирія, найбільші міста якої (Ашшур, Ніневія та інші) визнали владу Вавилона.
Хаммурапі видав збірник законів, що контролюють майже всі сфери життя суспільства. От кілька статей з цього збірника:
Якщо будівельник побудував людині будинок і своя робота зробила неміцно, а будинок, що він побудував, звалив і убив домовласника, цей будівельник повинний бути страчений.
Якщо лікар зробить вільному людину операцію і зробить її невдало, то йому треба відрубати кисть руки.
Якщо вільна людина допомагає вкривати раба, то його варто страчувати.
Ці закони були висічені на великих базальтових стовпах і ці стовпи були виставлені в різних кінцях країни.
В часи Хаммурап гається розширення посівних площ. Риються нові каналу, особливо прославився грандіозний канал, названий Рікою Хаммурапі. Розвивається у великих масштабах і скотарство. З'являється безліч ремісників. Вавилон займається активною зовнішньою і внутрішньою торгівлею. З Вавилона вивозили зерно, фініки, олію, ремісничі вироби. Ввозили метали, камінь, дерево, рабів, предмети розкоші.
Вавілонське суспільство складалося з трьох шарів населення. Вільна людина іменувалася авелум - "людині", чи мар авелим - "син людини". Це міг бути і великий торговець, і дрібний ремісник, і селянин. Це був шар вільних громадян. Залежна людина називалася мушкенум - " що схиляється". Це були люди, що працюють на царській землі, які мали обмежені цивільні права. Хоча вони могли мати рабів, особисте майно, і їхні права захищалися в суді. Нижчий шар вавілонського суспільства складали раби - вардуми. Це були військовополонені, люди, що потрапили в боргове рабство, звернені в рабство за якісь злочини. Однак раби могли мати деяке майно. Рабовласник, що мав дітей від рабині, міг уключити їх
первым киевским князем, добравшимся до Константинополя, стал обладатель Киевского княжества, предшествовавшего Киевской Руси, Аскольд. Историки обнаружили, что летом 860 года Аскольд неожиданно ворвался в бухту Золотой Рог и взял Константинополь в осаду.
Олег, который в 907 году совершил поход на Константинополь с флотом в 2 тысячи ладей. Результатом этой военной операции стало подписание выгодного для Руси договора с Византией, описанного в «Повести временных лет»;
Князь Игорь отправлялся в походы на Византийскую империю дважды, в 941 и 944 годах, но до столицы не добрался ни разу. В 941 флот Игоря был разрушен византийцами уже после того, как он не ограбив Черноморское побережье и не решившись идти на Константинополь двинулся домой. В 944 году новый флот Игоря на полпути перехватили византийские послы с предложением мира. Киевская Русь вновь подписала договор с Византией, а менее выгодный.
Следующим, кто пытался достичь византийской столицы, но не смог был князьСвятослав Игоревич. С 968 по 971 год он совершил 2 похода. Заручившись союзництвом средневековой Болгарии и одержав несколько важных побед над византийской армией, Святослав попал в окружение. Чтобы с осады князю пришлось подписать невыгодное для Киевской Руси соглашение с царем Византии.
Одним из самых известных является поход сына Святослава, Владимира Великого, на византийский город Корсунь (сейчас Херсон). В результате этого похода Владимир привез в Киев жену – сестру царя Византийской империи Анну. Впоследствии состоялось крещение Руси.
Последним киевским князем, который совершил поход на Византию, был Владимир Ярославич (сын Ярослава Мудрого). Поход пришелся на 1043 год – время правления Ярослава. Военная агрессия русинов в сторону Константинополя была вызвана по одной из версий враждебным отношением к Руси царя византийцев, а по другой – поводом для начала войны стала смерть знатного руса в Константинополе. Поход закончился разрушенным флотом киевского князя и почетной для Руси мирным соглашением
Объяснение:
Піднесення Вавилона в епоху Старовавілонського царства (19-16 століття до н.е.),
У результаті розпаду Шумеро-Аккадського царства на території Месопотамії в 20-19 століттях до н.е. з'явилося багато нових держав. На півдні в місті Ларса утворилося незалежне царство. На півночі велику роль грали такі держави як Мари на Євфрату, Ашшур на Тигру, на сході в районі ріки Дияли - держава Эшнунна. Поступово в ході міжусобних воєн піднімається місто Вавилон (чи - Ворота бога), де запанувала 1-я Вавілонська чи Аморитська династія, час правління якої називають Старовавилонським періодом (1894-1595 р. до н.е.). Її засновником був Сумуабум.
Розташування Вавилона було дуже зручним і для нападу, і для оборони. Він знаходився в центральній частині долини, там, де Тигр зближається з Євфратом. Тут брала початок іригаційна система - основа житт всієї Південної Месопотамії, сходилися найважливіші сухопутні і річкові шляхи.
Розквіт Вавилона приходиться на час правління шостого царя 1-й Вавілонської династії - Хаммурапі (1792 - 1750 р. до н.е.), що був видатним державним діячем, умілим дипломатом, гарним стратегом, законодавцем і організатором. Уклавши союз з Ларсою, він почав захоплення міст півдня. Потім, за до нового союзника - Марі, де правил Зімрілім, він розгромив сильну державу Ешнунну. Потім він розриває договір з Мари і нападає на нього. Він підкоряє його собі, а після повстання Зімріліма повторно нападає і знищує палац правителя і стіни міста. На півночі залишилася ослабіла Ассирія, найбільші міста якої (Ашшур, Ніневія та інші) визнали владу Вавилона.
Хаммурапі видав збірник законів, що контролюють майже всі сфери життя суспільства. От кілька статей з цього збірника:
Якщо будівельник побудував людині будинок і своя робота зробила неміцно, а будинок, що він побудував, звалив і убив домовласника, цей будівельник повинний бути страчений.
Якщо лікар зробить вільному людину операцію і зробить її невдало, то йому треба відрубати кисть руки.
Якщо вільна людина допомагає вкривати раба, то його варто страчувати.
Ці закони були висічені на великих базальтових стовпах і ці стовпи були виставлені в різних кінцях країни.
В часи Хаммурап гається розширення посівних площ. Риються нові каналу, особливо прославився грандіозний канал, названий Рікою Хаммурапі. Розвивається у великих масштабах і скотарство. З'являється безліч ремісників. Вавилон займається активною зовнішньою і внутрішньою торгівлею. З Вавилона вивозили зерно, фініки, олію, ремісничі вироби. Ввозили метали, камінь, дерево, рабів, предмети розкоші.
Вавілонське суспільство складалося з трьох шарів населення. Вільна людина іменувалася авелум - "людині", чи мар авелим - "син людини". Це міг бути і великий торговець, і дрібний ремісник, і селянин. Це був шар вільних громадян. Залежна людина називалася мушкенум - " що схиляється". Це були люди, що працюють на царській землі, які мали обмежені цивільні права. Хоча вони могли мати рабів, особисте майно, і їхні права захищалися в суді. Нижчий шар вавілонського суспільства складали раби - вардуми. Це були військовополонені, люди, що потрапили в боргове рабство, звернені в рабство за якісь злочини. Однак раби могли мати деяке майно. Рабовласник, що мав дітей від рабині, міг уключити їх