Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) — природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла[1][2]. Академік М. С. Шатський (1905—1960) визначав гірську породу, як парагенезис мінералів[3][4]. Як правило, гірськими породами вважаються лише тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід належать також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази.
Природні скупчення мінеральних агрегатів вивчає петрографія (від грецьких слів грец. πετρα — камінь; γραφω — пишу) — геологічна наука, яка вивчає мінеральний склад гірських порід, їх будову, походження, умови залягання, розповсюдження та утворення корисних копалин (руд, вугілля, нафти, газу, солей та підземних вод). Крім того, інженерна геологія вивчає гірські породи як основу фундаментів для будівель і споруд, середовище і матеріал для будівництва, агрономія — як родючі ґрунтоутворювальні породи.
Північна частина Німеччини, якою течуть Везер, Ельба та інші ріки, розміщена на Середньоєвропейській рівнині. Цю частину рівнини часто ще називають Північнонімецькою низовиною. Це — край невисоких гір та озер. На південь від низовини — височини й середньовисотні гори. Басейн Рейну охоплює одні з найкращих у Європі райони виноградарства. На схід від нього — моренні горби, покриті досить родючими Грунтами. Понад чверть території країни вкривають ліси, які тяжко потерпають од вихлопних газів транспорту і промислових викидів. Колись лісів було значно більше. Середньонімецькі височини на півдні переходять у Центральні Альпи. їх іще називають Баварськими Альпами. Найвища гора — Цуґшпітце, 2962 м. На заході — Рурський кам'яновугільний басейн, на сході — великі родовища лігнітів. Чорний Ліс (Шварцвальд) і Швабська Юра багаті на соснові ліси й такі мінерали, як поташ, сіль та ін. У Баварії, розташованій на півдні країни, рельєф горбистий і гірський. Тут знаходяться альпійські пасовища та озера, на сході Баварії — глибока долина р. Дунай. Великими ріками вважаються Рейн, Везер, Ельба, Одер. На pp. Дунай та Ельба у серпні 2002 р. трапилася небачена повінь.
Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Найбільше відчувається вплив океану на кліматі північно-західної частини країни. Зима тут м'яка і вітряна. На рівнинах середні температури січня коливаються від 0 до +3 °С. У гірських місцевостях січень холодний — там середньомісячна температура становить -5° С. Взимку холодніше на сході та півдні.
Що далі в глиб континенту й вище в гори — то температура нижче, а кількість снігу більше. Середні температури липня: на рівнинах від +16 до +20, в горах від +12 до +14 °С. Річна кількість опадів — 500-800 мм. У горах показник вищий — до 1000 мм.
Мінеральні ресурси: крім згаданих лігнітів і кам'яного вугілля, — залізна руда, калійна і кам'яна солі, невеликі запаси нафти, природного газу, кольорових металів, урану.
Фізико-географічні умови Німеччини можна вважати цілком задовільними для ведення господарської діяльності.
Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) — природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла[1][2]. Академік М. С. Шатський (1905—1960) визначав гірську породу, як парагенезис мінералів[3][4]. Як правило, гірськими породами вважаються лише тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід належать також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази.
Природні скупчення мінеральних агрегатів вивчає петрографія (від грецьких слів грец. πετρα — камінь; γραφω — пишу) — геологічна наука, яка вивчає мінеральний склад гірських порід, їх будову, походження, умови залягання, розповсюдження та утворення корисних копалин (руд, вугілля, нафти, газу, солей та підземних вод). Крім того, інженерна геологія вивчає гірські породи як основу фундаментів для будівель і споруд, середовище і матеріал для будівництва, агрономія — як родючі ґрунтоутворювальні породи.
Північна частина Німеччини, якою течуть Везер, Ельба та інші ріки, розміщена на Середньоєвропейській рівнині. Цю частину рівнини часто ще називають Північнонімецькою низовиною. Це — край невисоких гір та озер. На південь від низовини — височини й середньовисотні гори. Басейн Рейну охоплює одні з найкращих у Європі райони виноградарства. На схід від нього — моренні горби, покриті досить родючими Грунтами. Понад чверть території країни вкривають ліси, які тяжко потерпають од вихлопних газів транспорту і промислових викидів. Колись лісів було значно більше. Середньонімецькі височини на півдні переходять у Центральні Альпи. їх іще називають Баварськими Альпами. Найвища гора — Цуґшпітце, 2962 м. На заході — Рурський кам'яновугільний басейн, на сході — великі родовища лігнітів. Чорний Ліс (Шварцвальд) і Швабська Юра багаті на соснові ліси й такі мінерали, як поташ, сіль та ін. У Баварії, розташованій на півдні країни, рельєф горбистий і гірський. Тут знаходяться альпійські пасовища та озера, на сході Баварії — глибока долина р. Дунай. Великими ріками вважаються Рейн, Везер, Ельба, Одер. На pp. Дунай та Ельба у серпні 2002 р. трапилася небачена повінь.
Клімат помірний, перехідний від морського до континентального. Найбільше відчувається вплив океану на кліматі північно-західної частини країни. Зима тут м'яка і вітряна. На рівнинах середні температури січня коливаються від 0 до +3 °С. У гірських місцевостях січень холодний — там середньомісячна температура становить -5° С. Взимку холодніше на сході та півдні.
Що далі в глиб континенту й вище в гори — то температура нижче, а кількість снігу більше. Середні температури липня: на рівнинах від +16 до +20, в горах від +12 до +14 °С. Річна кількість опадів — 500-800 мм. У горах показник вищий — до 1000 мм.
Мінеральні ресурси: крім згаданих лігнітів і кам'яного вугілля, — залізна руда, калійна і кам'яна солі, невеликі запаси нафти, природного газу, кольорових металів, урану.
Фізико-географічні умови Німеччини можна вважати цілком задовільними для ведення господарської діяльності.