Прочитать статью, записать основные события, даты, решения, перемены, трудности, успехи, перспективы. Максимальный объем законспектированного материала не должен превышать трёх тетрадных листов
Легко ли быть добрым? На первый взгляд, может показаться, что это очень простой вопрос и ответ на него очевиден. Но так ли это?
С раннего детства нас учат различать добро от зла и быть хорошими людьми. Родители часто говорят, что всегда нужно совершать добрые поступки и только тогда люди будут тем же отвечать тебе.
Вообще мне не сложно быть доброй. Мне нравится людям, оказывать им услуги, поддерживать в трудных ситуациях. С детства мама учила меня поступать с людьми так, как я хочу, чтобы они поступали по отношению ко мне. Но, к сожалению, не всегда эта схема работает.
Однажды на уроке физкультуры, одна девочка толкнула меня, чтобы отбить мяч. С одной стороны, я отчетливо понимаю, что это всего лишь игра, и она старалась ради выигрыша своей команды. С другой стороны, девочка это сделала специально. И вот тогда я задумалась: «Что мне делать?». Можно было ответить ей тем же и толкнуть. Тогда в своих глазах я бы опустилась на самый низкий уровень. Ведь, по моему мнению, месть – это не самое лучшее решение проблемы. Однако, оставить все как есть и не отреагировать я тоже не могла, так как я больно ударилась. Да и окружающие могли воспринять это как слабость или трусость. Тем не менее, я приняла решение ничего не предпринимать и забыть об этом случае. Спустя несколько дней моя одноклассница попросила меня ей с домашним заданием и несмотря на инцидент я с радостью объяснила ей то, что она не понимала. Да, мне было трудно, так как в моей голове всплывал тот поступок, но теперь я уверенна, что это был отличный выход из данной ситуации. Ведь, когда мы думаем о том, как отомстить другому человеку, мы, прежде всего, наносим вред самим себе.
Мне кажется, что каждый человек должен научиться любить себя, родителей, близких, друзей и конечно же врагов. Только живя в гармонии с собой, совершая добрые поступки и прощая недругов, мы сможем прожить действительно достойную жизнь. Нам стоит забыть поговорку: «Око за око, зуб за зуб», - мы все-таки люди, которые умеют общаться, выяснять недоразумения и находить компромиссы. Жизнь будет ярче, если общество будет добрее.
ответ на главный вопрос сочинения у каждого свой. Лично мне сложно быть доброй в мире, где постоянно происходит что-то такое, что может нарушить мою гармонию. Но я все же пытаюсь находить идеальные варианты для решения сложившихся ситуаций.
Генрі - всесвітньо відомий письменник, визнаний майстер американської новелістики.
Дитинство і юність
Біографія О. Генрі (Уїльям Сідні Портер) неймовірно цікава. Народився письменник 11.09.1862 року в родині лікаря в місті Гінсборо, штат Північна Кароліна. Він рано втратив матір, і батько віддав дитину на виховання тітці, яка містила невелику приватну школу. З 16 років О. Генрі почав працювати. Спочатку в аптеці, потім на ранчо в Техасі, куди письменник був змушений переїхати через поставлений діагноз - туберкульоз, потім бухгалтером, креслярем, касиром і рахівником у банку в техаському місті Остін.
Перші літературні досліди і тюремний термін
Біографи письменника вважають, що писати О. Генрі почав приблизно в 1880 році, а в 1894 він став видавати в Остіні журнал «The Rolling Stone». Майже всі оповідання та новели, опубліковані в журналі, належали перу О. Генрі. У 1895 році журнал був закритий, а письменник звільнений з банку і звинувачений в розтраті 6 тисяч доларів. Швидше за все, він не був винен (більшу частину коштів повернули власники банку і тільки 500 сім'я самого письменника), але був засуджений і посаджений у в'язницю на три роки. Перше своє оповідання, опубліковане в 1899 році, він написав саме в тюрмі.
Псевдонім
У в'язниці письменник вибрав собі псевдонім. Причин подібного вибору він не пояснив, сказавши тільки що буква «О» - найпростіша буква алфавіту, а «Генрі» - випадкове ім'я з колонки світської хроніки. Біографи письменника намагалися знайти інші версії вибору цього псевдоніма. Одна з них зводиться до того, що псевдонім - скорочена назва в'язниці, в якій письменник відбував термін.
Активний період творчості
Активно писати і публікуватися О. Генрі почав з 1904 року. На той час він уже перебрався в Нью-Йорк і став співпрацювати з декількома видавництвами. Всього ним було створено один роман і 12 збірок оповідань, куди увійшли майже 300 творів. Ще одна збірка, «Постскриптум», вийшла вже після смерті автора і включає в себе невідомі раніше гумористичні оповідання і фейлетони. У 1904 році О. Генрі був написаний його єдиний роман «Королі і капуста». Хоча деякі фахівці вважають, що це скоріше збірка новел, об'єднаних загальним місцем дії і загальними героями.
Надзвичайно багатою, асоціативною і вигадливою є мова його новел, насичена пародійними пасажами, ілюзіями, прихованими цитатами й усілякими каламбурами, які ставлять надзвичайно складні завдання перед перекладачами — адже саме в мові О.Генрі закладений "формотворчий фермент" його стилю. За всієї своєї оригінальності новели О.Генрі — явище суто американське, що виросло на національних літературних традиціях (від Е. По до Б. Гарта й М. Твена).
Листи й незакінчені рукописи свідчать про те, що в останні роки життя О.Генрі підійшов до нового рубежу. Він жадав "простої чесної прози", прагнув звільнитися від певних стереотипів й "рожевих кінцівок", яких чекала від нього комерційна преса, орієнтована на міщанські смаки.
Більша частина його оповідань, які публікувалася в періодиці, увійшла до збірників, що були видані за його життя: "Чотири мільйони" (1906), "Палаючий світильник" (1907), "Серце Заходу" (1907), "Голос міста" (1908), "Шляхетний шахрай" (1908), "Дороги долі" (1909), "На вибір" (1909), "Ділові люди" (1910), "Вовчки" (1910). Посмертно видано ще більше десятка збірників. Роман "Королі й капуста" (1904) складається з умовно пов'язаних сюжетом авантюрно-гумористичних новел, дія яких відбувається в Латинській Америці.
Легко ли быть добрым? На первый взгляд, может показаться, что это очень простой вопрос и ответ на него очевиден. Но так ли это?
С раннего детства нас учат различать добро от зла и быть хорошими людьми. Родители часто говорят, что всегда нужно совершать добрые поступки и только тогда люди будут тем же отвечать тебе.
Вообще мне не сложно быть доброй. Мне нравится людям, оказывать им услуги, поддерживать в трудных ситуациях. С детства мама учила меня поступать с людьми так, как я хочу, чтобы они поступали по отношению ко мне. Но, к сожалению, не всегда эта схема работает.
Однажды на уроке физкультуры, одна девочка толкнула меня, чтобы отбить мяч. С одной стороны, я отчетливо понимаю, что это всего лишь игра, и она старалась ради выигрыша своей команды. С другой стороны, девочка это сделала специально. И вот тогда я задумалась: «Что мне делать?». Можно было ответить ей тем же и толкнуть. Тогда в своих глазах я бы опустилась на самый низкий уровень. Ведь, по моему мнению, месть – это не самое лучшее решение проблемы. Однако, оставить все как есть и не отреагировать я тоже не могла, так как я больно ударилась. Да и окружающие могли воспринять это как слабость или трусость. Тем не менее, я приняла решение ничего не предпринимать и забыть об этом случае. Спустя несколько дней моя одноклассница попросила меня ей с домашним заданием и несмотря на инцидент я с радостью объяснила ей то, что она не понимала. Да, мне было трудно, так как в моей голове всплывал тот поступок, но теперь я уверенна, что это был отличный выход из данной ситуации. Ведь, когда мы думаем о том, как отомстить другому человеку, мы, прежде всего, наносим вред самим себе.
Мне кажется, что каждый человек должен научиться любить себя, родителей, близких, друзей и конечно же врагов. Только живя в гармонии с собой, совершая добрые поступки и прощая недругов, мы сможем прожить действительно достойную жизнь. Нам стоит забыть поговорку: «Око за око, зуб за зуб», - мы все-таки люди, которые умеют общаться, выяснять недоразумения и находить компромиссы. Жизнь будет ярче, если общество будет добрее.
ответ на главный вопрос сочинения у каждого свой. Лично мне сложно быть доброй в мире, где постоянно происходит что-то такое, что может нарушить мою гармонию. Но я все же пытаюсь находить идеальные варианты для решения сложившихся ситуаций.
Объяснение:
Сама точно какое же писала .
Объяснение:
Генрі - всесвітньо відомий письменник, визнаний майстер американської новелістики.
Дитинство і юність
Біографія О. Генрі (Уїльям Сідні Портер) неймовірно цікава. Народився письменник 11.09.1862 року в родині лікаря в місті Гінсборо, штат Північна Кароліна. Він рано втратив матір, і батько віддав дитину на виховання тітці, яка містила невелику приватну школу. З 16 років О. Генрі почав працювати. Спочатку в аптеці, потім на ранчо в Техасі, куди письменник був змушений переїхати через поставлений діагноз - туберкульоз, потім бухгалтером, креслярем, касиром і рахівником у банку в техаському місті Остін.
Перші літературні досліди і тюремний термін
Біографи письменника вважають, що писати О. Генрі почав приблизно в 1880 році, а в 1894 він став видавати в Остіні журнал «The Rolling Stone». Майже всі оповідання та новели, опубліковані в журналі, належали перу О. Генрі. У 1895 році журнал був закритий, а письменник звільнений з банку і звинувачений в розтраті 6 тисяч доларів. Швидше за все, він не був винен (більшу частину коштів повернули власники банку і тільки 500 сім'я самого письменника), але був засуджений і посаджений у в'язницю на три роки. Перше своє оповідання, опубліковане в 1899 році, він написав саме в тюрмі.
Псевдонім
У в'язниці письменник вибрав собі псевдонім. Причин подібного вибору він не пояснив, сказавши тільки що буква «О» - найпростіша буква алфавіту, а «Генрі» - випадкове ім'я з колонки світської хроніки. Біографи письменника намагалися знайти інші версії вибору цього псевдоніма. Одна з них зводиться до того, що псевдонім - скорочена назва в'язниці, в якій письменник відбував термін.
Активний період творчості
Активно писати і публікуватися О. Генрі почав з 1904 року. На той час він уже перебрався в Нью-Йорк і став співпрацювати з декількома видавництвами. Всього ним було створено один роман і 12 збірок оповідань, куди увійшли майже 300 творів. Ще одна збірка, «Постскриптум», вийшла вже після смерті автора і включає в себе невідомі раніше гумористичні оповідання і фейлетони. У 1904 році О. Генрі був написаний його єдиний роман «Королі і капуста». Хоча деякі фахівці вважають, що це скоріше збірка новел, об'єднаних загальним місцем дії і загальними героями.
Надзвичайно багатою, асоціативною і вигадливою є мова його новел, насичена пародійними пасажами, ілюзіями, прихованими цитатами й усілякими каламбурами, які ставлять надзвичайно складні завдання перед перекладачами — адже саме в мові О.Генрі закладений "формотворчий фермент" його стилю. За всієї своєї оригінальності новели О.Генрі — явище суто американське, що виросло на національних літературних традиціях (від Е. По до Б. Гарта й М. Твена).
Листи й незакінчені рукописи свідчать про те, що в останні роки життя О.Генрі підійшов до нового рубежу. Він жадав "простої чесної прози", прагнув звільнитися від певних стереотипів й "рожевих кінцівок", яких чекала від нього комерційна преса, орієнтована на міщанські смаки.
Більша частина його оповідань, які публікувалася в періодиці, увійшла до збірників, що були видані за його життя: "Чотири мільйони" (1906), "Палаючий світильник" (1907), "Серце Заходу" (1907), "Голос міста" (1908), "Шляхетний шахрай" (1908), "Дороги долі" (1909), "На вибір" (1909), "Ділові люди" (1910), "Вовчки" (1910). Посмертно видано ще більше десятка збірників. Роман "Королі й капуста" (1904) складається з умовно пов'язаних сюжетом авантюрно-гумористичних новел, дія яких відбувається в Латинській Америці.